КРЕМЕНЕЦЬ... Блог Мирослави САВЕЛІЙ

З Новим 2011 роком! З Різдвом Христовим!!!!

Здоров"я, щастя, радості, добра,

І щоб лунали сміх та коляда!

Щоб всі були здорові та щасливі!

З роком новим, із сповненням надії!

Із миром, вірою йдіть по життю,

Ще раз вітаю, Вас, і шлю я пісню цю:

Фільм: Мирослави Савелій

Цей фільм присвячений історичним подіям літа 1651 року, коли козаки Богдана Хмельницького освятили біля каплички у с. Підлісці Кременецького р-ну Тернопільської обл. свої бойові знамена і зброю перед кровопролитною битвою з поляками під Берестечком.

Дуже красива і надзвичайно цікава історично ця каплиця, що стоїть на схилі невисокої гори, засадженої білокорими березами. Здавна вона носить назву Богданової.

РОЗДУМИ…

Автор: Мирослава Савелій

За обрій сідає сонце і цілує ніжно наше волосся. Віє прохолодою теплий літній вітерець. Виблискує діамантами вода, де сонце омило своє обличчя. А ти розслабилася, віриш у краще, казку та мрії.

Зачаровано летить час: легкий та невловимий.

«До побачення, літо!» – скоро скажемо, а може і не замітимо. А прокинемося коли жовтий лист опаде на долоню. Розвінчає спочатку ідилію «бабине літо» та журавлинний «ключ» у теплі далекі краї.

І прийдуть дощі сірої буденності. Заморозять теплі спогади перший сніг, іній та заморозки.

Та знову прийде у душі весна: така заквітчана та прекрасна. А там – і літо. Знову все йде за годинниковою стрілкою.

Прогрес. А може нічого нового ми, людство, й не відкрили?.. Може до нас вже попередні цивілізації дійшли вершини, а потім все зруйнувалося і людство, по-спіралі, набирало обертів?..

Хто ми? Куди йдемо? Ми, звісно, люди і йдемо сьогоденням до завтрашнього дня.

Зміни. Ми звикли вірити, або діяти – і все  зміниться. Бувають речі нам непідвладні, бувають і ні. Але  ми гордимося і тим, що, принаймі, намагалися щось змінити.

Кохання. Поняття це для кожного з власним присмаком чи без нього – приємне, таємне, інтимне. Для кожного з нас воно має свою несподівану та передбачувану, водночас, кінцівку.

Десь глибоко в душі ми повертаємося та обираємо для подружнього життя людей із іменем чи рисами характеру першого кохання. І, неважливо, взаємними було це почуття чи ні, істина тут одна – ви щасливі нарешті: коли поряд є дорога та близька за духом людина; коли серце ваше поряд з нею б’ється частіше, тіло прагне насолоди, душа радіє невимовно, а розум задоволений гармонією долі.

C'est la vie… («Се ля ві…») Таке життя…

АЛГОРИТМ  ЖИТТЯ

Автор: Мирослава Савелій

Розсипала якось каміння осінь

І завела усе у жовтий сад.

Вона, вона нічого в нас не просить,

Бо скоро, скоро буде листопад.

Зимову сагу розіб’є холодний вітер

І вже не в силах щось змінить,

Але потрібно жити й вірити

Що завтра  краща  буде мить.

І як настане жадане завтра

В душу зазирне кохання

І буде ніжна надворі тепла весна

Буде ще палке бажання!

Не за горами тепле літо бродить

І квітне ароматами зілля.

І так життя, у вирі так, проходить,

Бо доля так збудована людська.

Душею, друже, ніколи не старій

І проганяй думки завжди погані;

Не заздри, твори добро, кохай та мрій,

Вперед іди до успіху, мети!

З НОВИМ РОКОМ!

Рік Новий – ти давно увійшов в мої мрії,

Рік новий – сповнення щастя, надії…

І кружляють навкруг сніжинки веселі,

Новий рік вже давно увійшов до оселі.

Пишеш ти побажання, надсилаєш листівку,

Даруєш комусь радощів, втіхи в’язку.

І картинку свою ти прокручуєш наче кіно,

Новий рік – свято для всіх, свято дано.

Мерехтять навкруги новорічні гірлянди веселі,

Мрії твої – крутяться, мов, каруселі…

З мрій оцих виростає бажання,

Із зустрічі миті приходить кохання.

Веселися – Новий рік вже давно наступив,

Посміхнися, якщо посміхнутися ти раптом забув.

Іншому – казку чарівну, просто так, подаруй,

Відірвися від щоденних турбот та святкуй!

З Новим роком усіх, усіх я вітаю,

Здоров’я міцного щиро бажаю,

Миру, добра, затишку та теплоти!

З Новим роком, роком ідей та нової мети!

З наступаючим Новим 2011 роком та веселих, Вам, свят!!!

Фотосвітлини:

Мирослави Савелій

Вигляд на Замкову гору (Замок Бона)

Преображенський храм та меморіал слави

Центральна частина міста Кременець

Свято-Миколаївський собор

Преображенська церква (колись Кременецький ліцей, Волинська гімназія.

А ще ці спроруди відомі як Єзуїтський колегіум)

Автор: Мирослава САВЕЛІЙ

Благословенна Богом, земле Кременецька!

ТИ - така неповторна й жадана! Кожний камінчик твого шляху – неповторна історія зі смаком «полинового нектарю», омита росою лісів, що вкривають ніжно хребти Кременецьких гір, оплакана в легендах, оспівана в піснях, змальована художниками та застигша на мить у творах письменників та поетів.  Ти розкинулась в долині між горами – граничними відро-гами Подільських Товтр, з історичними назвами Замкова, Черча, Дівочі Скелі, Хрестова, Осовиця, Воловиця, Куличівка. Твої вулички розбігаються по схилах та узгір'ях і випліскується на широке привілля рівнини волинського Малого Полісся над річкою Іква.
Земле моя, Кременеччино, ти породила у 1809 році поета і драматурга, співця і провісника свободи свого народу, генія з польським корінням, але українською душею Юліуша Словацького, Галину Гордасевич, композитора Михайла Вериківського…
Із Кременцем пов'язані життя і діяльність багатьох визначних постатей в науці і культурі краю. Тут, на початку XIX ст., викладали в Ліцеї природодослідники Ві-ллібальд Бессер і Антоній Анжейовський, письменники Алойзій Феліньський, Алойзій Осінський, Юзеф Коженьовський, математик Юзеф Чех, історик Іоахім Лелевель, художник Юзеф Пічман. У середині XIX ст. в Кременці служив мандрівник і дослідник Микола Пржевальський. В Комерційному училищі на початку XX ст. вчилися український композитор Михайло Вериківський та російський письменник Лев Нікулін, викладали художники Тимофій Сафонов та Андроник Лазарчук. Місто відвідали, подорожуючи по Волині, М. Костомаров і Т. Шевченко.
В Кременці вчилися: письменники Борис Харчук, Улас Самчук, Галина Го-рдасевич, Оксана Лятуринська.
У різні роки Кременець відвідали: письменник і церковний діяч Феофан Прокопович  філософ і поет Григорій Сковорода  етнограф і письменник Володи-мир Даль  поет і публіцист Юліян Нємцевіч  письменниця Марія Конопницька  поетеса Леся Українка та її мати Олена Пчілка романіст Оноре де Бальзак  композитор і піаніст Ференц Ліст  літературний критик Михайло Драгоманов, письменник Михайло Коцюбинський  поети Максим Рильський та Микола Бажан.
Хоча місто невелике, проте має сім давніх цвинтарів: Туницький  кінець XVIII ст.   Католицький, званий Польським  1891 p.   військовий Калантир  друга половина XIX ст.   Єврейський  XVI ст. . На особливу увагу заслуговує П'ятницький  П'ятинка  або Козацький  XVII -XVIII ст. , Василіянський  XIX ст.  цвинтарі.